Етичний кодекс Харківського інститута гештальту і психодрами

ВСТУП

Даний кодекс має дві цілі: по-перше, він визначає загальні цінності і принципи, встановлює стандарти професійної етики гештальт-терапевтів та гештальт-інститутів, в часності, ХІГіП; по-друге, він інформує та захищає людей, які звертаються за їхніми послугами.

Всі студенти, тренери, супервізори та інши учасники спільноти ХІГіП у своїй психотерапевтичній практиці та навчанні зобов’язуються дотримуватись положень цього Етичного кодексу. Психотерапевти (гештальт-психодраматерапевти) у своїй практиці визнають взаємну відповідальність між собою і в стосунку до клієнтів, які звернулись до них за допомогою. Це також стосується супервізорів, навчаючих психотерапевтів, кандидатів у психотерапевти, викладачів, наукових дослідників і студентів (та інших учасників спільноти ХІГіП).

Також усі студенти, терапевти, викладачі та інши учасники спільноти ХІГіП погоджуються з положеннями цього Кодексу та приймають їх, а також дають свою згоду на застосування процедури розгляду скарг, подання звіту та оцінки порушень ними Етичного Кодексу та Професійної практики. Етичний комітет ХІГіП відповідає за складання Етичного Кодексу і Процедури розгляду скарг. 

Етичний кодекс ХІГіП призначений для :

⦁ захисту клієнта від неетичного застосування;

⦁ психотерапії психотерапевтами або ведучими навчальних груп;

⦁ захисту психотерапевта від посягань на його професійну честь і права;

⦁ встановлення стандартів етики у психотерапевтичній практиці для його членів;

⦁ дотримання норм професійної поведінки психотерапевта;

⦁ є підставою для вирішення суперечливих питань.

1. Застосування

Даний Етичний кодекс є обов’язковим для всіх учасників спільноти ХІГіП.

Всі учасникі спільноти ХІГіП зобов’язані дотримуватись невід’ємних принципів Етичного і Професійного кодексу, і розглядати їх, перш за все, як основу добросовісної практики, а не просто як набір мінімально необхідних вимог.

Даний Кодекс захищає не лише клієнтів, а й терапевтів, встановлюючи етичні стандарти, що визначають межі практики і відповідальності у робочому сетінгу.

Основна мета психотерапії — підвищення психофізіологічної і соціальної якості життя індивідів, груп та спільнот в цілому за допомогою психотерапевтичних стосунків (переважний сетінг). Гештальтпсиходраматерапія в цілому визначає ці цілі, приймаючи суб’єктивність якості життя індивідів як феномен їхнього поля. Позаяк дана мета досягається шляхом діалогічного підходу, що визнає особисту автономію та саморегуляцію. Даний Професійний кодекс надає

місце зустрічі для вирішення розбіжностей між двома або більше сторонами. Вирішення конфліктів серед студентів, гештальтпсиходраматерапевтів та всіх учасників спільноти ХІГіП відбувається шляхом діалогу і обміну думками, на відміну від ієрархічної системи оцінок та постанов, шляхом написання листа до Етичного Комітету ХІГіП.

1.1. Ствердження рівної цінності всіх індивідів.

1.2. Повага до унікальності, цінності та гідності будь-якої особистості.

1.3. Прийняття відмінностей: расових, походження, етнічних, гендерних, сексуальної ідентичності і вподобань, можливостей, віку, релігії, мови, соціального та економічного статусів, духовних потреб.

1.4. Визнання важливості автономії та особистої саморегуляції у контексті контактних міжособистісних взаємин.

2. Професійна компетентність та підвищення кваліфікації

Психотерапевти або студенти в навчанні (та всі інши учасникі спільноти ХІГіП) зобов’язані проводити практичну діяльність компетентно та із дотриманням етичних вимог. Також всі учасникі спільноти ХІГіП мають достовірно, прозоро та правдиво надавати про себе інформацію щодо отриманого кваліфікаційного рівня, етапу навчання та загально-освітнього рівня (вища освіта: психологічна або медична). Вони зобов’язані постійно підвищувати свій професійний рівень та особистісне зростання. Вони повинні бути відкритими до нових процедур, змін очікувань і цінностей, стежити за науковими досягненнями в галузі психотерапії, в тому числі і етичних аспектів психотерапії.

2.1 Компетентність

2.1.1 Психотерапевт (студент в навчанні) береться лише за добре відомі задачі, або за ті задачі, з якими він/вона досить впевненознайомий/знайома і відчуває, що може завершити їх на користь процесу клієнта.

2.1.2 В ході робочого процесу Психотерапевт (студент в навчанні), виявивши межі своєї компетенції, або рекомендує клієнту іншого фахівця, або починає співробітництво з відповідним фахівцем, включно зі зверненням за супервізією за темою роботи.

2.1.3 В цьому разі в першу чергу переукладається контракт з клієнтом. Продовження роботи з клієнтом передбачає дії з підвищення кваліфікації терапевта.

2.1.3.1 Терапевт ретельно переконується, що його/її кваліфікація відповідає сфері терапевтичної роботи на користь даного клієнта. Якщо психотерапевт (студент в навчанні) з’ясовує, що контекст поля, його структура, межі і переважні цілі блокують або надто обмежують розгортання компетенцій, необхідних для супроводу клієнтського процесу, він/вона утримується від подальшої роботи у цій сфері.

2.1.3.2 У складній ситуації психотерапевт (студент в навчанні) звертається за підтримкою та роз’ясненням складнощів до досвідчених колег.

2.1.3.3 Психотерапевт (студент в навчанні) звертається за індивідуальною або груповою супервізією залежно від того, який саме супервізійний сетінг найкраще підходить для підтримки та роз’яснення у конкретній ситуації.

2.1.3.4 Психотерапевт (студент в навчанні) налагоджує зв’язки з представниками інших професій та організацій (наприклад, клінік) задля забезпечення необхідної додаткової діагностики, терапевтичної безпеки і засобів допомоги клієнтові у разі виходу за межі його/її компетенції або сетінгу.

2.1.4 Психотерапевт (студент в навчанні) захищає свою роботу і професію в цілому від некваліфікованих дій, проєктів та заходів (лекцій, інтерв’ю, публікацій, семінарів і т.ін.), що не відповідають прийнятим професійним стандартам.

2.1.5 Психотерапевт (студент в навчанні) звертається за особистою терапією у випадках, що загрожують його/її терапевтичній роботі — наприклад, в умовах особистих криз, появи симптомів вигорання, труднощів дотримання меж інтимності і зваблення.

2.1.6 Методологічний і технічний підхід до терапевтичного процесу повинен слугувати цілям терапії і розвитку за запитом клієнта, закріпленим в контракті. Психотерапевт (студент в навчанні) усвідомлює, що будь-яке відреагування, особливо експресивне і катарсичне, потребує подальшої дедраматизації шляхом ретельного детального пропрацьовування.

2.1.7 Психотерапевт (студент в навчанні) прагне розширювати та поглиблювати свою професійну і особисту компетентність, продовжуючи навчання протягом всього свого професійного життя. Психотерапевт (студент в навчанні) відкритий до нових розробок, які впливають на цей процес на користь клієнтів, як у сфері гештальтпсиходраматерапії, так і інших шкіл психотерапевтичних досліджень і практики.

2.1.8 Психотерапевт (студент в навчанні) ретельно документує свою діагностичну і терапевтичну роботу з клієнтом, згідно з вимогами законів та постанов щодо тривалості збереження архівів і заходів безпеки. Ретельно оформлена документація означає відповідність науковому рівню, передбаченому місцевими законами про психотерапію, дотримання об’єктивності і ясності записів, достатніх для розуміння іншим психотерапевтом.

2.2 Клієнт-терапевтичні стосунки

2.2.1 Клієнт-терапевтичні стосунки — це професійні стосунки, в яких найпершою метою терапевта є благополуччя клієнта.

2.2.2 Психотерапевт (студент в навчанні) визнає важливість стосунків для ефективної терапії, усвідомлюює міру їхнього впливу і неминучі при цьому проблеми нерівноправності. Психотерапевт (студент в навчанні) діє з урахуванням цього розуміння, у жодному разі не зловживаючи своїм статусом і не експлуатуючи клієнтів фінансово, сексуально, емоційно, політично чи ідеологічно, ані у власних інтересах для задоволення власних потреб, ані в інтересах третіх осіб чи організацій.

2.2.3 Психотерапевти (студенти в навчанні) відстежують випадки, коли інші стосунки чи зобов’язання заважають інтересам клієнта. У разі такого конфлікту інтересів терапевт зобов’язаний відкрито пред’явити проблему у полі терапевтичних стосунків і вжити необхідних заходів для її вирішення.

2.2.4 Фізичний контакт у терапевтичному процесі спрямований винятково на благо клієнта і вимагає особливої чуйності і професійної рефлексії. Усвідомлена згода клієнта на такий контракт є питанням першорядної важливості.

2.2.5 Психотерапевти (студенти в навчанні) визнають, що подвійні стосунки, такі як керівник-підлеглий, близькі друзі, родичі, сусіди чи партнери, є несумісними з терапевтичним процесом.

3. Взаємини учасників навчальної групи та тренера, а також ко-тренерів одного освітнього проекту

3..1. Взаємини студентів та тренера є професійними взаємовідносинами, в рамках яких благополуччя та професійне зростання учасника групи є першорядним завданням тренера.

3.2. Гештальт/психодрама-тренер визнає важливість взаємовідносин для ефективної роботи та усвідомлює свою владу та силу впливу, а також проблематику залежності, властивої цій ситуації. Гештальт/психодрама-тренер діятиме відповідно до цього розуміння, і не включатиме у відносини з учасником групи взаємодії, що ведуть до фінансової, сексуальної, емоційної, політичної чи ідеологічної експлуатації студента, яка призначена для отримання прихованої матеріальної особистої вигоди або задоволення його власних потреб, не пов’язаних з професійною діяльністю тренера, або спрямована на благо будь-яких інших третіх осіб та установ.

3.3. Гештальт/психодрама-тренер усвідомлює та відповідально підходить до того, що фізичний контакт (обійми, потискання руки і тп) у процесі навчання, особливо в рамках тем роботи з тілесністю та сексуальністю, орієнтований виключно на благополуччя студента та потребує уважної професійної рефлексії. У цьому процесі згода та безпека студента має першорядне значення.

3.4. Гештальт/психодрама-тренер звертає увагу до ситуації, у яких інші контексти взаємовідносин чи зовнішні зобов’язання входять у конфлікт із інтересами учасника групи. Коли існує такий конфлікт інтересів, тренер несе відповідальність за те, щоб привнести його відкрито до галузі взаємин і вжити необхідних заходів для вирішення цього питання.

3.5. Тренер має право та обов’язок піклуватися про безпеку групового навчально-терапевтичного процесу шляхом регуляції взаємовідносин з тими учасниками групи, які своєю поведінкою та ставленням роблять процес навчання небезпечним для інших учасників. Ця регуляція включає право тренера виносити рішення з приводу призупинення навчання для отримання таким учасником додаткової індивідуальної або групової терапії, або ж виключення учасника, якщо інші заходи не призвели до успішного вирішення ситуації.

3.6. Також ко-тренери одного освітнього проекту усвідомлюють можливі перетинання контекстів у їхній професійній взаємодії, а також їх вплив на навчально-терапевтичний процес та навчання в одній групі за наявності справжніх клієнт-терапевтичних, супервізор-супервізантських та партнерських відносин, їх ризики та обмеження.

4. Конфіденційність

4.1 Уся взаємодія психотерапевта (студента в навчанні) з клієнтом є конфіденційною і потрапляє під дію нижченаведеного розділу 7.

4.2 Зберігання особистих даних клієнта, включаючи нотатки про випадок, підпадає під дію місцевого національного законодавства і професійних вимог.

4.3 Психотерапевт (студент в навчанні) турбується про те, щоб впізнавані особисті дані не розповсюджувались по перехресним зв’язкам конфіденційних взаємин, таких як, наприклад, супервізія.

4.4 Плануючи використати у лекціях чи публікаціях інформацію, отриману під час роботи з клієнтом, терапевт повинен отримати на це пряму згоду клієнта, а також забезпечити сувору анонімність імен та інформації шляхом спотворення несуттєвих деталей, фокусування на описі процесу, об’єднання декількох схожих випадків в один або посилань на авторство колег, щоб клієнта неможливо було впізнати за описом.

4.5 Плануючи використати матеріали своєї роботи у дослідженні випадків, доповідях чи публікаціях, психотерапевт (студент в навчанні) повинен отримати на це явну проінформовану згоду і дотримувати анонімність клієнта.

4.6 Фотозйомка, відео- та аудіозапис вимагають явного дозволу клієнта або письмової згоди його/її офіційного представника.

4.7 Якщо за нормами місцевого національного законодавства клієнт вважається неповнолітнім, психотерапевт (студент в навчанні) дотримується всіх вищезгаданих вимог до терапевтичних стосунків і додатково — місцевих законів і професійних постанов про інформування органів опіки у випадках аб’юзу чи загрозливого нехтування обов’язками батьків/опікунів.

4.8 За наявності достатніх підстав для занепокоєння про безпеку клієнта та/або його/її оточення вимога конфіденційності може бути порушена заради інформування служб чи фахівців, здатних втрутитися і запобігти загрозі. Клієнта необхідно повідомити про це.

5. Контракт з клієнтом.

​5.1. Будь-який контракт, укладений між Психотерапевтом (студентом в навчанні) і клієнтом, є обов’язковим для обох сторін незалежно від того, письмовий він чи усний. 

5.2. Психотерапевт (студент в навчанні) чітко і відкрито надає потенційному клієнту інформацію щодо своєї компетенції, знань і досвіду при обговоренні контракту про надання терапевтичних послуг. 

5.3.Психотерапевт (студент в навчанні) організовує процедуру прийому клієнта відповідно до правил, прийнятних для напрямку психотерапії, який він практикує.

 5.4. Будь-які фото-, аудіо- та відеозаписи або включення спостерігача в сесію повинні бути обговорені і законтрактовані з клієнтом. 

 5.5. Письмовий чи усний контракт з клієнтом повинен чітко окреслювати питання вартості терапевтичних сесій, графіка оплати, місця проведення зустрічей, перерв і скасувань сесій клієнтом або терапевтом. Причиною перерв можуть бути свята, інші професійні зобов’язання, хвороба тощо. Такі питання, як тривалість терапії, перехід клієнта від одного фахівця до іншого і завершення терапії обговорюються терапевтом з клієнтом і вимагають їх обопільної згоди. 

 5.6. У разі виникнення власних особистісних складнощів або фізичних негараздів психотерапевт (студент в навчанні) звертається до супервізора для підтримки у відновленні своїх професійних відносин з клієнтом. 

 5.7. Психотерапевт (студент в навчанні) гарантує, що без прямого дозволу клієнта на хід терапевтичних відносин не будуть впливати жодні сторонні особи, принципи, інтереси психотерапевта або інших зацікавлених сторін, якими б не були їх стосунки з клієнтом. 

 5.8. Будь-які зміни до вищезазначених умов вимагають переукладення контракту з клієнтом. 

6. Реклама

Реклама психотерапевта повинна бути обмежена описами доступних послуг і кваліфікації фахівця, що їх надає. Реклама не повинна містити відгуків клієнтів і не повинна включати рекомендаційних листів, порівняльних оцінок, тобто вона не повинна тим чи іншим чином стверджувати, що послуги, що надаються, більш ефективні, ніж аналогічні послуги колег, інших шкіл терапії або організацій. Зміст рекламних оголошень підпорядковується національним правилам правових і професійних організацій. 

ХІГіП вважає, що в рекламі своїх послуг психологом можуть назвати себе люди, які мають диплом про закінчення вищого навчального закладу з підтвердженням даної кваліфікації (диплом), а Психотерапевтом (Гештальт-терапевтом або терапевтов іншого психотерапевтичного напрямку) можуть називати себе особи, котрі мають дійсні сертифікати про дану кваліфікацію або диплом про перепідготовку, де вказана така кваліфікація. 

7. Безпека 

7.1. Психотерапевт (студент в навчанні) вживає всіх доцільних запобіжних заходів, щоб клієнту під час сесії не було завдано ані психологічної, ані фізичної шкоди чи насильства. 

7.2. Психотерапевт (студент в навчанні) забезпечує приватність терапевтичних сесій. Жодна особа, окрім осіб, зазначених у відповідному контракті між клієнтом та психотерапевтом, не має права на прослуховування, перегляд або запис терапевтичних сесій. 

7.3. Психотерапевт (студент в навчанні) та організації зобов’язані покривати ризики своєї професійної діяльності відповідним страхуванням, якщо це передбачено в країні ведення їх діяльності. 

8.Виняткові обставини​

8.1. Психотерапевт (студент в навчанні) може бути змушений вжити заходи щодо захисту клієнта і/або його/її соціального оточення, якщо не можна з достатньою впевненістю стверджувати, що клієнт контролює свої вчинки. У цьому випадку, якщо це можливо і застосовно, слід отримати інформовану згоду клієнта на внесення змін до положень контракту про конфіденційність, якщо тільки не можна з достатньою впевненістю стверджувати, що клієнт більше не бажає чи не здатен відповідати за свої вчинки.

Така згода не потрібна, якщо з’являються серйозні підстави вважати, щоклієнт/учасник групи більше не хоче і не може нести відповідальність за власні дії. Зокрема психотерапевт-тренер може спиратися на закон «Про психіатричну допомогу» України.

8.2. Коли терапевт контактує з клієнтом, щодо якого, на думку терапевта, вступають в силу «виняткові обставини», терапевт запитує у клієнта ім’я людини, до якої він може звернутися за необхідності. У подальшому відступ від правил конфіденційності суворо обмежується періодом часу або станом клієнта, коли він не здатний нести відповідальність за власні дії. 

8.3. У випадку індивідуальних і/або соціальних надзвичайних обставин (наприклад, індивідуальної і/або суспільної небезпеки для життя, соціальних заворушень, війн, природних катаклізмів і т.д.) психотерапевт (студент в навчанні) буде підтримувати рамки терапевтичної роботи і зберігати клієнтську автономність і професійну конфіденційність настільки, наскільки йому дозволятимуть обставини. 

8.4. Психотерапевт (студент в навчанні) захищає клієнтську автономність і професійну конфіденційність у тих випадках, коли психотерапевтичний процес є частиною більш широкого процесу, який стосується благополуччя клієнта. Це стосується, зокрема, випадків, коли психотерапевтична робота була ініційована в рамках більшого проекту (робота в лікарні, робота з організацією, робота з підлеглими і т.д.), або командою фахівців з охорони здоров’я. Терапевт обговорює умови надання своїх послуг на початковій стадії укладання контракту зі своїми клієнтами та іншими особами/фахівцями, залученими до проекту, і в подальшому звертається до третіх осіб лише після отримання згоди клієнта. 

9. Регулювання діяльності Психотерапевтів (студентів в навчанні).

9.1 Закон. Психотерапевт (студент в навчанні) обізнаний про чинне національне законодавство у тій мірі, наскільки воно стосується його професійної діяльності і організації, і ретельно дотримується положень закону.

9.2 Дослідження. Психотерапевт (студент в навчанні) відкритий до співпраці і робить внесок у дослідницьку роботу, що сприяє подальшому розвитку терапії та діагностики, і надає терапевтичній спільноті результати власних досліджень.

9.3 У власній дослідницькій роботі психотерапевт (студент у навчнні) дотримується авторських прав і поважає роботу своїх колег.

9.4 Відповідальність перед колегами та іншими особами. Психотерапевт (студент в навчанні) відповідає за свою роботу перед колегами та наймачами, але передусім поважає приватність, потреби і автономію клієнта, а також дотримується угоди про конфіденційність, укладеної з клієнтом.

9.5 Психотерапевт (студент в навчанні) утримується від публічної чи приватної рекламної розкрутки своїх послуг, установи і професійних якостей.

9.6 Психотерапевт (студент в навчанні) дотримується місцевих професійних правил анонсування своїх послуг, таких як дверні таблички, оголошення в газетах, телефонних каталогах та інтернеті.

9.7 Неприпустимо вводити людей в оману стосовно переліку/рівня надаваних послуг та кваліфікації терапевта, оскільки це може позбавити клієнта можливості отримати адекватні послуги в іншому місці.

9.8 Психотерапевт (студент в навчанні) не приховує від клієнта інформацію про доступну допомогу і професійні послуги, які надають колеги та інші організації.

9.9 Психотерапевт (студент в навчанні) визнає, в тому числі і публічно, роботу колег і утримується від зневажливої критики інших теоретичних моделей, шкіл чи колег в інших професійних ролях.

9.10 Психотерапевт (студент в навчанні) не береться за задачі і проєкти, над якими вже працюють його/її колеги, особливо коли у клієнта вже укладено терапевтичний контракт з іншим терапевтом. При виникненні підозр щодо паралельної участі гештальт/пиходрама-терапевт вирішує питання шляхом діалогу з відповідним колегами, попередньо отримавши на це інформовану згоду клієнта.

9.11 Психотерапевт (студент в навчанні) не отримує економічної або іншої винагороди за рекомендації клієнтам своїх колег чи інших організацій.

9.12 Дізнавшись про дії колеги, які з високою вірогідністю зашкодять репутації всієї сфери психотерапії, терапевт зобов’язаний виступити проти такого колеги та/або його/її професійної організації.

9.13 Згубні дії. Психотерапевт (студент в навчанні) не бере участь в офіційних і приватних діях (проєктах, подіях та ін.), які можуть згубно відбитися як на його/її професійній репутації та етиці, так і на репутації професії в цілому.

9.14 Політичні аспекти терапевтичної діяльності. Психотерапевт (студент в навчанні) усвідомлює соціально-політичні наслідки своєї роботи і соціально-політичні аспекти, що впливають на контекст життя клієнтів.

9.15 Психотерапевтичне навчання та підготовка. Задача психотерапевтичного навчання — донести до слухачів, вичерпно та об’єктивно, відомості про теоретичні, методологічні і технічні досягнення психотерапії в цілому і гештальт-терапії зокрема. Особисті думки викладачів повинні бути чітко позначені. Не слід плекати хибні очікування, особливо у питаннях офіційного визнання даної освіти державними органами, законодавчого дозволу носити звання психотерапевта, фінансування психотерапії страховим організаціями та органами охорони здоров’я.

9.16 Навчальні гештальт/психодрама-інститути перевіряють кваліфікацію, очікування і психофізичну придатність кандидатів, надають їм чіткі та повні відомості про навчальний план, вимоги та нормативи.

9.17 Навчальні гештальт/психодрама-інститути гарантують якість навчання як у сенсі компетентності викладачів та супервізорів, так і дотримання навчального плану. Вони забезпечують внутрішній контроль якості навчання і надають простір і можливості для розвитку і порівняння навчальної методології.

8.18 Стосунки між викладачами та студентами, а також між інститутами, є ясними та прозорими. Запрошені тренери усвідомлюють особливості рольових стосунків викладач-студент і не зловживають ними задля власної вигоди. Особлива увага у рамках цих стосунків приділяється питанням залежності, ідеалізації та оцінювання. Навчальні інститути формують вимоги до стосунків викладач-студент і дискусійний простір для висвітлення і вирішення відповідних проблем.

9.19 Інститути періодично перевіряють, чи досягає студент достатнього рівня знань та навичок, і організовують для цього адекватні та прозорі структури контролю.

9.20 Етичні принципи, що визначають клієнт-терапевтичні стосунки і суспільні ролі терапевта, так само стосуються і сфери навчання, стосунків викладачів та студентів (компетентність, конфіденційність, питання стосунків, контракт і безпека).

9.21 Гештальт/психодраматерапія студентів у рамках навчальної програми повинна бути захищеною від можливих ускладнень, викликаних змішуванням ролей терапевта та супервізора. Викладач утримується від участі в офіційній процедурі оцінки, покликаної визначити прогрес і придатність його/її студентів.

9.22 Інститути контролюють і підтримують адекватні особисті, навчальні, клінічні і наукові стандарти свого викладацького складу. Необхідно забезпечувати професійний обмін між терапевтами-викладачами, їхню супервізію, подальше навчання та розвиток.

9.23 Виявивши себе у конфлікті між кількома різноманітними етичними позиціями та вимогами і не маючи змоги вирішити цей конфлікт самостійно, за допомогою супервізій та інтервізій, гештальт/психодраматерапевт звертається до етичної комісії свого інституту чи професійної організації за необхідними роз’ясненнями.

10.Стосунки з колишніми клієнтами.

Психотерапевт (студент в навчанні) у повній мірі відповідає також за стосунки з колишніми клієнтами або учнями.

11. Судове переслідування

Будь-який психотерапевт (студент в навчанні), який входить до спільноти ХІГіП, у разі пред’явлення йому/їй кримінального чи цивільного позову з боку клієнта, повідомляє про це керівництво ХІГіП.

12. ПРОЦЕДУРА ПОДАЧІ СКАРГ І АПЕЛЯЦІЙ 

12.1. Процедура подачі скарг.

12.1.1. Ця процедура є засобом комунікації з метою висловлювання точок зору, дослідження, примирення і компенсації, в рамках якої всі сторони, що мають відношення до скарги, можуть отримати підтримку і бути почутими. 

Потенційно цей процес включає три етапи: 

А. Неформальна зустріч заявника та члена спільноти, проти якого подано скаргу, за участю незалежного представника, котрий буде фасилітувати переговори. 

Б. Формалізоване звернення в Етичний комітет ХІГіП, що складається не менш ніж з трьох осіб.

В. Формальна письмова скарга з описом її змісту, предмету та всіма можливими доказами і фактами. 

12.1.2. Скарги повинні бути подані якомога швидше після того, як відбулася подія. Скарги щодо подій більш ніж семирічної давності зазвичай не розглядаються за винятком заплутаних стосунків залежності, наприклад, сексуального зловживання (у таких випадках термін давності – до 10 років)

12.1.3. Особа, проти якої подається скарга, повинна бути членом спільноти ХІГіП (студент, терапевт, викладач, супервізор). Питання членства в спільноті ХІГіП або виходу з нього не повинні вирішуватися особою, на яку подали скаргу, в період її розгляду. 

12.1.4. Скарги, що стосуються правових, фінансових питань або питань, а також статусу, не належать до компетенції Етичного комітету та не розглядаються ним. У подібних випадках скарги повинні бути спрямовані у відповідні інстанції згідно чинного законодавства України. 

12.1.5. Якщо на члена спільноти ХІГіП надійшла скарга, її необхідно невідкладно передати на розгляд Етичного комітету. Етичний комітет протягом 7 днів повідомляє скаржника про те, що його звернення було отримане і повідомляє особу, на чию адресу направлено скаргу, про її наявність. 

12.1.6. Етичний комітет також відкритий для подачі скарг на викладачів ХІГіП, котрі навчають студентів психотерапії. У цьому випадку скаржник контактує з Етичним комітетом ХІГіП і буде проконсультований щодо подальших дій. Структура і членство в Етичному комітеті обговорюється на Загальних зборах ХІГіП. 

12.1.7. Етичний комітет протягом 14 днів контактує із заявником, обговорюючи з ним можливості і обираючи зручну для нього процедуру. Представник Етичного комітету в якості першого кроку повинен залучити скаржника до неформального діалогу з тим, на чию адресу висловлюється претензія, з метою досягнення взаємно задовільної домовленості для вирішення ситуації. 

12.1.8. У разі, якщо такий неформальний діалог не відбувся або не призвів до вирішення конфлікту, представник Етичного комітету наполегливо рекомендує двох медіаторів (котрі не обов’язково є членами спільноти ХІГіП). Такі медіатори мають бути прийнятими для обох сторін. 

12.1.9. Якщо медіація була відхилена якоюсь із сторін або не призвела до вирішення конфлікту, заявник може направити письмову заяву на адресу Голови Етичного комітету. У такому випадку попередні експерти усуваються від подальшого процесу, а Голова може повернути заяву скаржнику для з’ясування бажаного формату і/або змісту скарги. Тим часом особа, на чию адресу висловлюється претензія, отримує письмове повідомлення про скаргу. 

12.1.10. Етичний комітет повинен якомога швидше з’ясувати, чи містить заява серйозні підстави для формальної скарги, і якщо це так, Етичний комітет зобов’язаний повідомити про це заявника. Якщо підстав немає, Голова Етичного комітету може розглядати заяву на свій розсуд. 

12.1.11. Якщо заяву прийнято, то особа, на чию адресу висловлюється претензія, отримує письмову копію скарги тоді ж, коли заявнику повідомляють, що скарга прийнята. Той, на чию адресу висловлюється претензія, повинен надіслати протягом 21 дня письмовий відзив на скаргу на адресу Голови, копію якого Голова повинен надіслати заявнику. 

12.1.12. Для розгляду звернення Голова Етичного комітету повинен скликати комісію у складі не менш ніж трьох осіб (які не є членами правління організації); заява повинна бути розглянута протягом 21 робочого дня. Якщо з будь-якої причини, наприклад, через відсутність членів Етичного комітету, виникають перешкоди для проведення засідання Комітету, відтермінування слід узгодити; при цьому термін обговорення може бути продовжений ще на 21 робочий день. 

12.1.13. Етичний комітет зобов’язаний проінформувати обидві сторони конфлікту про результат своєї роботи. Якщо особиста зустріч неможлива, то Етичний комітет обирає іншу форму комунікації у зручний для всіх сторін час. 

12.1.14. Усі необхідні документи по скарзі повинні бути надані Етичному комітету та обом сторонам не пізніше, ніж протягом двадцяти робочих днів. 

12.1.15. Етичний комітет зобов’язаний підготувати письмовий звіт про розгляд скарги протягом 10 днів, а також направити відповідні копії Голові Етичного Комітету, скаржнику і відповідачу. Етичний Комітет залучається для вирішення питання про санкції, запропоновані комісією з розгляду заяви. 

12.1.16. Звіт повинен містити інформацію про природу скарги, наступні процедури і результат процесу для обох сторін. Висновки можуть бути наступними: конфлікт вирішений до взаємного задоволення сторін; скарга несправедлива; скарга справедлива в певних аспектах. Якщо скарга визнається справедливою, то в звіті повинно бути вказано, які саме параметри Етичного Кодексу виявилися порушеними. 

Якщо скарга в якихось аспектах визнається справедливою, Комітет може пропонувати такі санкції: додаткову супервізію; перевірку практики “обвинуваченого”; додаткове навчання; формальне попередження і вказівку припинити працювати подібним чином. Виключення з членів спільноти ХІГіП може відбутися тільки за особливо грубий професійний вчинок, такий як сексуальне використання клієнта. Етична комісія встановлює терміни, протягом яких штрафні санкції повинні бути реалізовані. Комісія зобов’язана простежити за цим процесом і інформувати Етичний комітет ХІГіП. 

12.1.17. Результати скарг, визнаних справедливими, реєструються Етичним комітетом. Рекомендація виключення з членів подається на затвердження адміністрації ХІГіП. Заявник і “обвинувачений” сповіщаються про рішення протягом 21 дня незалежно від того, чи визнана скарга справедливою. Якщо, згідно з рішенням Етичного комітету, передбачаються певні санкції, то він інформує про терміни їх виконання. 

12.1.18. Якщо одна зі сторін не підтримує діалогічне обговорення, а використовує юридичний або емоційний тиск (образи, залякування, примус), то робота з даним випадком передається на розгляд адміністрації, оскільки Етичний комітет може працювати тільки з тими людьми, хто зберігає здатність залишатися в конструктивному діалозі. 

12.2 Процедура подачі апеляції

12.2.1. І скаржник, і особа, на яку цю скаргу подали, можуть подати апеляцію у зв’язку із закінченням роботи Етичного комітету з розгляду скарги. Апеляція подається не пізніше 15 робочих днів з дня винесення рішення Етичного комітету. 

12.2.2. Апелянт повинен вказати ясні і суттєві аргументи, щоб підтвердити свою думку з приводу: 

– того, що рішення Комітету не є застосовним до його ситуації; 

– того, що проведені процедури по розгляду скарги були упереджені. 

12.2.3. Апеляція розглядається Апеляційною комісією, чиїм завданням є визначити, чи є підстава для апеляції. 

12.2.4. Якщо апеляція приймається головою Апеляційної комісії, то про це сповіщаються обидві сторони. Присутність обох сторін можлива тільки за запрошенням Апеляційної комісії. 

12.2.5. Апеляційна комісія складається з трьох членів (один з яких є координатором даного конкретного випадку), і одного незалежного експерта. 

12.2.6. Апеляційна процедура повинна бути завершена протягом 30 робочих днів. 

12.2.7. Рішення Апеляційної комісії в письмовій формі направляється Голові Етичного комітету та Голові Апеляційної комісії, котрий зобов’язаний протягом семи днів поінформувати апелянта про рішення. 

12.2.8. Усі висновки та інші документи по процедурі апеляції зберігаються згідно вимог чинного законодавства України. 

Скарги і протести клієнта розглядаються Етичним комітетом ХІГіП. 

​

​

Адреса електронної пошти Етичного комітету ХІГіП: 

Під редакцією ХІГіП  2023