Гештальт-терапія в арт-експерименті

Гештальт-терапія в арт-експерименті як альтернатива в роботі з адиктивною поведінкою на прикладі порушення харчової поведінки

Проблема залежної (адиктивної) поведінки в сучасному світі виявилася чи не найбільш заплутаною і важкою з усіх, хто стоїть перед людством. Для людини та суспільства не всі види адиктивної поведінки (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління, азартні ігри, комп’ютерна та сексуальна адикція, тривале прослуховування музики, заснованої на ритмі, порушення харчової поведінки, релігійний фанатизм у деструктивній секті) є рівнозначними за наслідками.

Адикція – це спосіб пристосування до складних для індивіда умов діяльності та спілкування, то «простір», де можна «відпочити» від ситуації реального життя. В основі будь-якої адикції лежить емоційна складова людської психіки. Чому ж саме Гештальт-терапія в арт-експерименті є альтернативою у роботі з адиктивною поведінкою?

Ми, як гештальт-терапевти, у роботі дуже часто застосовуємо арт-терапію як експерементальну частину. Це найбільш м’який метод не тільки для роботи з важкими та глибокими проблемами, а й насамперед встановлення довірчого контакту з самим клієнтом.

Основні цілі арт-гештальту – це самовираження, розширення особистого досвіду, самопізнання, внутрішня інтеграція особистості (різних її аспектів та компонентів) та інтеграція із зовнішньою реальністю (соціальною, етнічною, культурною).

Важливим поняттям у цій терапії як і є сублімація – вираз несвідомих інстинктів і потягів (іноді деструктивних) з допомогою трансформації в твори мистецтва; творчість може одночасно «направити в інше русло» і висловити почуття агресії, агресії, болю, тривоги, страху.

Переваги даного методу терапії в тому, що арт-гештальт надає можливість висловити агресивні почуття в соціально-прийнятному способі. Малювання різними видами матеріалу (фарби: акварель, гуаш, олія, акрил, олівці, крейда, пастель, чорнило) або ліплення є безпечними способами розрядки напруги та прискорює прогрес у терапії.

Підсвідомі конфлікти та внутрішні переживання легше виражаються за допомогою зорових образів, ніж у розмові під час вербальної психотерапії. Невербальні форми комунікації можуть з більшою ймовірністю уникнути свідомої цензури; Дуже добре в цій темі працює пісочна терапія, де можна програвати різні ситуації за допомогою фігурок, так само робота з піском розслаблює і працює з несвідомим.

Іншим відмінним методом у гештальт-терапії є казкотерапія, де так само ми вибираємо героїв для майбутньої історії та взаємодіємо з проблемою за допомогою інших персонажів та проживаємо знову і знову те, що хвилює клієнта. Ця робота, перш за все, дає підстави для діагностики і подальшого вистоювання клієнт-терапевтичних відносин у процесі терапії з клієнтом. Саме у застосуванні Арт-Гештальту ми працюємо із Self клієнта. Маленькими кроками ми разом вчимося довіряти один одному, вистоюючи безпечну обстановку та атмосферу; відчувати своє тіло, відновлюючи чутливість; помічати та зустрічатися з тими почуттями, що виникають у процесі терапевтичної роботи; відслідковувати думки, поняття та сенси, створюючи опору та кордони, робити вибори, усвідомлюючи те, що відбувається «тут і зараз», створюючи новий досвід для використання його у своєму звичайному життєвому середовищі.

Творча продукція через її реальність неспроможна заперечуватися клієнтом. Зміст і стиль художньої роботи надають нам як терапевтам величезну інформацію. Крім того, сам автор-клієнт може зробити внесок в усвідомленні своїх власних творів.

У терапевтичній роботі метою є не сам результат, як мистецтво, а процес у часі «тут і зараз» з феноменологією клієнта, що так само дозволяє працювати з думками та почуттями, які здаються непереборними (втрати, смерть, перенесені травми та насильство, страхи, внутрішні конфлікти, спогади дитинства, сновидіння). Іноді невербальний засіб виявляється єдиним інструментом, що розкриває та прояснює інтенсивні почуття та переконання, допомагає зміцнити терапевтичні взаємини.

Образотворча діяльність в індивідуальній та груповій терапії створює передумови для обміну досвідом на вербальному та невербальному рівнях. У груповій гештальт-терапії усвідомлення спільності переживань, що ведуть до подолання характерних для аддиктів почуттів самотності та ізоляції, опрацювання внутрішньоособистісних конфліктів, зміни уявлень про себе та інших, здобуття нового досвіду та освоєння нових навичок, зміцнення групових відносин. З метою зближення учасників групи та формування взаємної довіри застосовуються такі експерименти, як кінотерапія, фототерапія, мандалотерапія, акватипія, маскотерапія та багато інших методів творчого самовираження. Також важливим у роботі гештальт-терапевта є робота з тілом, тобто тілесна терапія. Адже у тілі, як у дзеркалі, відбивається весь життєвий досвід людини. Впливаючи на рухові та дихальні системи організму, можна змінити «установки» поведінки на рівні психіки. Так, за допомогою тілесно-орієнтованих технік клієнт вчиться відчувати і бачити своє тіло в реальному часі, сприймати його адекватно і приймати рішення для поліпшення фізичного стану свого тіла не як частини себе, а цілісного!

У міру зміцнення групових відносин для саморозкриття клієнтів або учасників групи використовуються інтерактивні методи гештальт-терапії такі, як груповий, парний малюнок і скульптура, техніки драматизації, тілесної та танцювальної терапії, перформанс. Дуже цінним є й те, що гештальт-терапія із застосуванням арт-методів стимулює розкриття творчого потенціалу особистості та активізує її захисно-пристосувальні механізми.

Хотілося б на завершення поділитися кількома методиками, які б допомогли більше розкрити тему Арт-гештальт-терапії та її важливість, зокрема, у роботі з розладами харчової поведінки.

Одна з таких методик – «Мої стосунки з їжею». Проводиться вона на основі тканинної терапії. Мета цієї методики: за допомогою тактильного та візуалістичного сприйняття прояснити, яке ж у клієнта ставлення до їжі – до його найголовнішої проблеми, і далі підвести клієнта до усвідомлення! Ми пропонуємо викласти картинку або інсталяцію за допомогою додаткових предметів, які найбільше підходять, за допомогою тканини – відносини свого тіла та їжі. Тканину ми також просимо вибрати ту, яка максимально підходить під образ. Це можуть бути навіть неприємні на дотик тканини! У ході викладки з’являються «картинки, схеми, напрями», у яких «зашифровано» якусь думку, ідею, інформацію. Потім ми діагностуємо клієнта за допомогою арт-гештальту, в процесі якого з’ясовуємо, як і для чого він вибрав саме цей вид тканини (відрізок, колір, якість, клапоть, предмет чи аксесуар…)? чим він керувався. Де у цій композиції сам клієнт? Де у цій композиції їжа? Що відчуває клієнт, дивлячись на свою картину? У яких стосунках між собою ці тканини чи предмети? Наскільки вони подобаються чи не подобаються клієнту? Який сенс взаємовідносин викладено у композиції? Якщо хочеться, можна змінити тканинний рисунок. На завершення ділимося почуттями, враженнями, супроводжуючи зворотним зв’язком від групи та самого клієнта!

Ще одна з методик роботи з розладом харчової поведінки на подальшому етапі терапії може бути одна з моїх авторських методик – «Арт-кухня», в якій я також працюю із застосуванням Гештальт-підходу. Варіацій дуже багато, вправи-експерименти та їх наповнення підбирається безпосередньо кожному клієнту індивідуально або ж у груповій терапії у певний момент, коли динаміка групи може бути спрямована на просування та усвідомлення кожного учасника групи. Наприклад, я пропоную один із таких експериментів, як «Я у вигляді страви». Мета цієї методики в усвідомленні себе, того, хто я і чого хочу. Як я взаємодію із зовнішнім світом і як світ взаємодіє зі мною? Хтось поруч, а хтось далеко, які якості є в мене, на які я можу спиратися… Клієнт малює себе у вигляді якоїсь страви. Потім він розповідає історію цієї страви, якою вона бачить світ навколо себе. Я, як ведуча, прояснюю, для чого клієнту важливо намалювати саме цю страву, і яка це має значення? Хотілося б клієнту щось виправити, доповнити чи навіть перемалювати малюнок із стравою. На що саме? Що потребує зміни, і які реальні дії потрібно для цього зробити, щоб страва вийшла такою, якою справді хотілося б.

Використання «Арт-кулінарії» в гештальт-підході має й іншу терапевтичну дію, в результаті якої відновлюється, насамперед, чутливість та внутрішні механізми організму і, як наслідок, апетит, а з ним і життєві сили, спрямовані на подолання проблеми клієнта. З підсвідомості на рівень усвідомлення ми виносимо дитячі спогади або будь-які інші спогади, в яких було добре і спокійно, де можна спиратися на свій позитивний досвід радості від їжі або завдяки їжі досягати щось. Якщо досвід був травматичний, ми також приділяємо увагу його попередньому досвіду, працюючи з травмою, вибудовуючи опору зараз.

Методик, за допомогою яких можна працювати із темою адиктивної поведінки, дуже багато! Всі вони цікаві, динамічні, прості у своєму виконанні, тому що не торкаються проблеми, але дуже глибинні і результативні.

Ми лише поділилися деякими, які самі часто застосовуємо в індивідуальній та груповій практиці.

Автор Ганна Марінушкіна, психолог, арт-терапевт, гештальт-консультант, спеціаліст з роботи з розладами харчової поведінки, 2018 р.

* ЗАХИЩЕНО АВТОРСЬКИМИ ПРАВАМИ